КАФЕДРА ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТИЛЮ – становлення і розвиток

Попри існуючі свого часу ідеологічні версії утворення наприкінці 40-х років минулого століття у Львові вищого мистецького закладу – Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва (нині ЛНАМ), незаперечним залишається факт формування власного самобутнього обличчя цієї мистецької школи загалом та її «текстильної» складової. Головним чинником тут в значній мірі є культурно-мистецька атмосфера старовинного міста Лева з її західномистецьким контекстом та боротьбою за збереження національних традицій. Свідченням тому є мистецька практика західноукраїнських теренів, де європейські новації художнього текстилю сміливо впроваджувались українськими митцями, які трансформували їх через призму національних традицій світосприйняття. Професійний рівень  подібних трансформацій забезпечували не лише вихованці існуючого у Львові від кінця ХІХ століття мистецької художньо-промислової школи (нині Львівський коледж декоративно-ужиткового мистецтва ім. І. Труша), у складі якого діяло відділення художнього ткацтва та вишивки, але й художники, що проходили вишкіл у мистецьких закладах Європи (сестри Олена та Ольга Кульчицькі, Ярослава Музика, Софія Вальницька, Галина Липа-Захаріясевич, ін).

Такий стан речей обумовив особливість початкового етапу розвитку кафедри художнього текстилю, коли, за свідченням проф. М.Токар, не було чіткого розмежування між «інститутом» та «училищем» (тодішня назва коледжу), адже викладали одні й ті ж  викладачі, спільними були аудиторії, майстерні, бібліотеки, одночасно проводились перегляди семестрових робіт, не говорячи про святкові вечори, репетиції та виступи хору. Більше того, учні училища, за своїм бажанням, могли бути присутні на будь якій лекції, чи практичному занятті в інституті. Іншою особливістю, що мала значний вплив на формування методології вищої фахової текстильної школи  було розуміння значення джерельних основ професійної творчості – плекання та розвиток традицій народного ткацтва, на які було багате національне мистецтво.

Однак, на противагу присутності такої потужної складової як традиційне мистецтво на західноукраїнських теренах у повоєнні часи було запроваджене чітке регламентування курсу новоутвореного мистецького закладу на забезпечення вимог розвитку тогочасної легкої промисловості та орієнтація на існуючі методики тодішніх мистецьких вузів Москви та Ленінграду (нині Санкт-Петербургу). Відтак першими викладачами кафедри стають випускники Московського текстильного інституту на чолі з професором М. Бавструком. До позитивних моментів тогочасного етапу розвитку кафедри можна віднести формування матеріально-технічної бази відділу художнього текстилю (придбання нових ремізних та жакардових верстатів, іншого ткацького обладнання), що забезпечувало підготовку фахівців для підприємств текстильної промисловості. Можливо саме вимоги легкої промисловості визначили відкриття в межах кафедри художнього текстилю окремої спеціалізації – «художник-модельєр», що в подальшому отримало свій позитивний розвиток (утворення у 1972 році окремої структури – кафедри моделювання одягу). Натомість, традиційне українське народне ткацтво як джерело творчих пошуків в технологічній та орнаментальній частині  відходить на другий план.

 З початком 60-х років у руслі соціальних недовготривалих змін у роботу кафедри вливається новий струмінь оновлень і удосконалень методичної і творчої праці. Кафедра художнього текстилю поповнюється новими викладачами – молодими випускниками ЛДІПДМ (Т.Егреші – 1961, М.Балла (Токар) – 1962, Є.Фащенко – 1965, Н.Паук – 1965). Одні з них мали досвід роботи у Львівському будинку моделей, інші у Львівському художньому комбінаті та текстильному виробництві (цехи з розпису тканин). Разом з тим усі брали активну участь у творчій діяльності. Так, приміром, окрім тематичних гобеленів та килимів, що були закуплені Міністерством культури Єлізавета Фащенко створила понад 80 зразків (еталонів) інтер’єрних та одягових тканин, які були запроваджені у виробництво Львівської художньо-ткацької майстерні при Львівському художньо-виробничому комбінаті.

Ця хвиля сприяла активному впровадженню у навчальний процес ідей інтерпретації мотивів народного мистецтва при створенні декоративних та одягових тканин, килимів, гобеленів, панно. За свідченням професора кафедри Марти Токар від того часу студенти були скеровані на власноручне виконання курсових та дипломних проектів у матеріалі. Щодо виконання робіт в матеріалі, то в 1965 році на кафедрі окрім традиційних ткацьких технік запроваджуються новаційні на той час методики з вивчення нового різновиду професійного текстилю – батикового розпису, якого раніше не було у навчальних програмах. Велика заслуга тут належить відомій львівській художниці Наталі Паук, яка, властиво маючи великий досвід у цій справі, і започаткувала батиковий розпис на кафедрі. Найголовнішим у її авторській методиці (на відміну від методик московських вузів, знайомство з якими відбувалось на теоретичному рівні) було ґрунтовне вивчення традицій воскового малярства – писанкарства  з метою його подальшого застосування у власній мистецькій практиці. Саме таке скерування до національних джерел професійної творчості, які у свою чергу мали культове коріння, призвели до того, що на початку 70-х років, коли поняття «національне» сприймалось як «націоналістичне», Н. Паук була звільнена з роботи. Натомість батик  на довший час втратив своє значення, відтак поступився своїми позиціями у навчальному процесі. І лише в середині 80-х років, в часи нових соціальних змін,  він активно повернувся у навчальну практику кафедри, увійшовши в окрему спеціалізацію – «художній розпис тканини».

До нововведень у роботі кафедри на початку 70-х років можна віднести запровадження у навчальну програму такої дисципліни як «Основи композиції» (М.Балла–Токар), яка в подальшому була розвинена іншим викладачем кафедри – Ігорем Боднаром.

Як бачимо, творчий потенціал молодих митців – педагогів, їх свідоме звернення до правдивих джерел професійної творчості, а також позитивні зрушення у навчальному процесі вищого мистецького закладу, пов’язаного з приходом “першого українського ректора» Якима Запаска у 1958 році, все це вплинуло на формування рис, що з часом стали визначати обличчя «львівської школи художнього текстилю». 

Загалом, на кафедрі текстилю, починаючи від 60-х років, працювали виключно випускники нашого навчального закладу. Серед них: С.Заблоцька, В.Шелест, М.Безпальків, Ю.Гопак, Б.Шнайдер, Н.Пушкаш, Ю.Скандаков,  Є.Фащенко, С.Бабков, Я.Борис, Н.Борисенко, О.Шпитковська, О.Дворський, Н.Дяченко-Забашта, І.Боднар та багато інших. З кінця 1990-их – початку 2000-их на кафедрі плідно працюють: народний художник України, професор О.Мінько (завідувач кафедрою); професор І.Боднар, заслужені діячі мистецтв України, професор М.Токар; доценти: М.Жиліна, Т.Печенюк, Г.Кусько, З.Семак, З.Шульга; приват-доценти: І.Муращик, В.Дубовик, Х.Чабан,  Г.Стеблій; старші викладачі: В.Горак, С.Бурак.

Упродовж усіх років викладачі кафедри – постійні учасники національних та міжнародних мистецьких виставок, організатори багатьох симпозіумів та мистецьких проектів, автори чисельних персональних виставок в Україні та за її межами. Показником активної творчої праці є передусім організація персональних виставок викладачів кафедри, серед яких в першу чергу слід назвати виставки творів народного художника України проф. О.Мінька, що відбувались в музеях та мистецьких галерех України та за її межами. Прикладом активної виставкової діяльність є професор кафедри М.Токар, яка лише за останній час зорганізувала більше десяти персональних виставок у Львові та в Польщі. Не менше показовою є динаміка індивідуального творчого представлення доцентів: З.Шульги, М.Жиліної,  І.Муращик та Т.Печенюк; приват доцентів:  В.Дубовик та Г.Стеблій; ст. викладача С.Бурак,  авторські імпрези яких теж охоплюють терени українських та зарубіжних міст.

Окремою вагомою ланкою діяльності кафедри є методична та науково-дослідницька робота членів кафедри, результатом якої за останній час став ряд методичних розробок, наукових статтей у спеціалізованих часописах, видання підручників та навчальних посібників, а також мистецьких каталогів та альбомів. Так, доц.. З.Семак видала два навчальні посібники з технологічних дисциплін (матеріалознавство,  фарбування текстильних матеріалів натуральними барвниками) для студентів мистецьких спеціальностей. У 1998 році колективом кафедри була підготовлена та видана колективна монографія «Художній текстиль. Львівська школа» (Львів, «ПОЛЛІ», 169 с.).  У 2009 році доц.. Т.Печенюк видала перший в Україні підручник з «Кольорознавства» (гриф МОНУ), а також навчальний посібник «Художня культура. Живопис.» для загальноосвітньої школи.  Різноманітну видавничу діяльність провадить доц.. З.Шульга – каталоги та науково-методичні розробки за матеріалами мистецьких проектів. Вийшли з друку посібники Г.Стеблій та С.Бурак.

Не менш активним творчим життям відзначаються і студенти кафедри, які організовують персональні виставки та беруть участь у загальних мистецьких конкурсах та виставках, де отримують відзнаки. Приміром, студентка кафедри В.Буряник отримала першу премію на Всеукраїнському конкурсі з живопису серед студентів мистецьких закладів (Київ, 2007). У свою чергу,  студентка С.Ткачук стала призером Міжнародного молодіжного симпозіуму «Архе Нитка Ново», що відбувався на базі ЛНАМ у тому ж році. Автором і куратором цього проекту була теж випускниця кафедри – Галина Слободян.  У 2015 році випускники К.Кусько та І.Польова стали призерами конкурсу дипломних робіт провідних мистецьких академій України, - виставка «Мистецтво молодих – 2015».

До важливих новацій у методиці кафедри художнього текстилю слід віднести запроваджену у навчальні програми кафедри у 1993 році тему «сакральні тканини християнського храму», що дозволило долучитись до неоціненної скарбниці національної духовної спадщини. Результатом освоєння та викладання цієї теми за ці роки є цілий ряд поважних курсових та дипломних робіт (плащаниці, комплекти священних риз та євхаристійних тканин, хоругви), виконаних на замовлення церков не лише Львова, але й інших міст України.

Протягом десяти років на кафедрі діяв клас професора О.Мінька (асистенти: приват доцент І.Муращик, викл. Д.Пшеничний), де студенти першого курсу опановують основи живописної та рисувальної методики цього провідного українського художника. 

Поряд із поглибленням класичних та авторських методик викладання мистецьких дисциплін у 2006 р. на кафедрі була запроваджена нова спецдисципліна „комп’ютерне проектування”,  яка виводить на новий якісний рівень володіння сучасними мистецькими засобами для виконання курсових та творчих завдань. Позитивним є те, що автором програм цієї дисципліни є теж випускниця кафедри С.Бурак, яка розпочала викладацьку діяльність, маючи достатньо вагомий не лише творчий досвід у царині художнього текстилю, але й фаховий досвід роботи з комп’ютерними графічними програмами.  

Нині на  кафедрі працюють професори: Т.Печенюк – зав.кафедри, М.Токар; приват-професор М.Жиліна; доценти: Г.Кусько, З.Семак,  З.Шульга, І.Муращик; приват-доценти: В.Дубовик, Г.Стеблій, Х.Чабан; старші викладачі: В.Горак, С.Бурак, Д.Пшеничний; викладачі: К. Кусько, О.Опарій. Окрім того на кафедрі є  професійні майстри виробничого навчання: О.Чала, А.Попова, О.Зальоток.  

Сьогодні, в часи кардинальних змін в українській освітній системі, після прийняття Закону «Про вищу освіту», зросло значення спеціалізованих (випускових)  кафедр, як базового структурного підрозділу академій. Відтак кафедра художнього текстилю стоїть на порозі змін щодо подальшого удосконалення науково-методичної та творчої діяльності, удосконалення  методів роботи, серед яких першочерговим є перехід на більш ефективні форми  організації навчального процесу – запровадження творчих майстерень та оптимізації самостійної роботи студентів.

 Завідувач кафедри художнього текстилю ЛНАМ Печенюк Таміла Григорівна